Живе мова - живе й нація

"Ну що б, здавалося, слова...

Як їх почує!.."

Тарас Шевченко

21 лютого, згідно з рішенням ЮНЕСКО, у всьому світі відзначається День рідної мови. Це свято виникло на знак солідарності з тими, хто 1944 року віддав свої життя у Бангладеш під час демонстрації протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови.

Упродовж століть мови, як і країни, народжувалися, міцніли і, на жаль, сотні з них зникали зовсім або перетворювалися на "мертві" - як, наприклад, та ж латинська.

Незважаючи на жорстокі війни на "мовному фронті", людство нині розмовляє і пише на понад шести тисяч мов. На більшість із них (на відміну від клерикальних та імперіалістичних небезпек минулого, коли у тій же Африці, Азії та Латинській Америці вогнем і мечем колонізаторів були знищені або асимільовані сотні народів) тепер уже чатує глобалізм як прихована експансія на людські душі у ХХІ столітті.

Хоча не все так погано. Мовознавці стверджують, що наприкінці минулого століття започаткувався зворотній процес - воскресіння мертвих мов. Наприклад, у Голландії останніми роками переживає бурхливе відродження фризька мова.

За даними Всеукраїнського перепису станом на 2001 рік кількість населення України становила 48 мільйонів 457 тисяч осіб. Українську мову вважали рідною 67,7% населення України, що на 2,8 відсотків більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали рідною 29,6% населення. Порівняно з 1989 роком, цей показник зменшився на 3,2 відсотка. Частка "інших мов", які були вказані як "рідні", становив 3%.

Володимир Білецький, доцент кафедри української мови Львівського національного університету:

- Вважаю, що стан української мови в нашій державі не є критичним, хоча процеси глобалізації та русифікації б'ють по ній дуже жорстко і жорстоко. Ми, теоретики і практики рідної мови, мусимо переформатуватися, відмовитися від багатьох стереотипів, котрі нав'язало нам радянське мовознавство, щоб аргументовано відповідати на виклики часу. А це означає, що маємо вдосконалювати нашу мову і мовлення у прикладному функціонуванні, щоби всі досягнення науково-технічного прогресу і комп'ютеризації всіх сфер життєдіяльності можна було б відобразити українською.

Потрібно і центральній владі визначитися, якою ми хочемо бачити у майбутньому Україну. Не може бути самостійна держава з домінуванням мови сусідів.

А ще мене насторожує той факт, що діти нашої політичної еліти свідомо нехтують українською. Що вимагати від тих же мешканців Криму чи Донецька, коли донька Юлії Тимошенко, досконало вивчивши англійську, навіть двох слів не може "зв'язати" українською. І як тоді розуміти передвиборчий заклик Юлії Тимошенко до громадян, які прагнуть узаконити російську як другу державну, "вивчіть українську - і буде вам двомовність"?

Мирослав ГРЕДІЛЬ