Арифметика від лукавого

Чи дорівнюють 105 компенсованих гривень 100 карбованцям колишнього СРСР?

Перші українські потерпілі від знецінення власних заощаджень або їхні нащадки реально отримали історичний максимум компенсації - до тисячі гривень. Вважається, що це майже тисяча колишніх радянських карбованців. Насправді ж жодного курсу (навіть українського купонокарбованця до гривні) не встановлено. Є аксіома: 1 карбованець СРСР становить відповідно 1 гривню 05 копійок. Але 105 гривень нині - це дещо інше, ніж 100 карбованців у 1990 році...

Плата за незалежність?

Те, що компенсаційний курс здирницький, - факт безперечний. Однак визначити, яким насправді обсягом особистого добробуту заплатили українці за незалежну державу, нині не здатне навіть останнє наймолодше покоління радянських людей. А ставити питання руба (мовляв, що можна було купити за "ту" тисячу - і що за "цю") зараз просто некоректно. Так само некоректно, як порівнювати економічні та соціальні здобутки різних періодів СРСР із відповідними показниками в Російській імперії за пріснопам'ятний 1913 рік. І все ж спробуємо, бодай для сміху.

Так, за 1 000 карбованців у 1990 році у категоріях соціальних товарних позицій екс-радянської статистики можна було купити 10 пральних машин (зараз за 1 000 гривень -тільки одну). Або два холодильники (нині - один); чобітків жіночих - п'ять пар (1-2 пари відповідно); 4-5 демісезонних пальто (зараз одне); один меблевий гарнітур (0,3); 2 500 л бензину А-95 (196 л); свинини - 143 кг (35 кг) чи 200 кг (28 кг) яловичини; 100 півлітрових пляшок горілки (71 по 14 грн); 25 тис. буханок хліба "по 22 коп." (нині - 555 хлібин "Карпатського"). Зате неможливо було придбати, наприклад, квартиру за долари, а лососеву чи іншу зернисту ікру, всілякий престижний закордонний крам у 1990 році, звісно, не купували, а "діставали" (і тільки "по блату").

Правда - неправда, а зважити варто

Без жодної претензії на науковість аматори цієї кумедної економіки підрахували: порівняльні споживчі ціни з кінця 1990-го до кінця 2007 року (звісно, зваживши на тодішню шалену інфляцію) зросли у більш ніж 549 530 (!) разів. З урахуванням грошової реформи у вересні 1996 року в співвідношенні 100 000 до 1, можна умовно прийняти, що 1 карбованець кінця 1990 року дорівнює нинішнім 5,50 гривні. Такий прийом дозволяє, знову ж таки, умовно порівняти тодішні та нинішні ціни, а також зарплати. Й отримати вельми цікаві результати.

Виявляється, 1990 року кольоровий телевізор можна було купити за 800 крб. Нині - за 800 грн, а то й дешевше. Виявляється, телеприймачі відносно здешевіли у 5,5 раза. Загалом же за 17 років ціни на теле-, радіо- та побутову техніку зросли значно менше, ніж вартість споживчого кошика в цілому.

Подорожчання продуктів харчування випереджає темпи інфляції. Хлібина з борошна вищого ґатунку 1990 року коштувала 22 копійки. Якщо застосувати коефіцієнт 5,5, то нині його ціна мала б становити 1,21 гривні. Насправді ж найдешевший еквівалент цьому сорту хліба продають по 1,85 гривні. Кілограм яловичини і свинини на ринку 1990 року коштував 3-5 карбованців. Помноживши на 5,5, отримуємо 16,5-27,5 гривні, а у нас на ринках - від 23 до 32 гривень. Схоже співвідношення і з вершковим маслом: 1990 року - 3,40 карбованця, нині - до 25 гривень. Та всі цінові рекорди побила риба. Колись "соціальний" хек із 80 копійок подорожчав до 17 гривень за кілограм, тобто більше, ніж у 20 разів! А от овочі, картопля та крупи до еквівалента 5,5 не дотягують. Що ж до горілки, то це вже як на кого: можна й аналог півлітрівки за 10 карбованців по 10 гривень знайти, а можна й за еквівалент 10 доларів вибрати.

Взуття та одяг при перерахунку з коефіцієнтом 5,5 стали сьогодні дешевшими (особливо, якщо врахувати зарубіжний секонд-хенд). Натомість суттєво вищими виявилися тарифи на житлово-комунальні послуги та зв'язок.

Що ж до самої цифри розміру середньої зарплати, то вона, якщо вірити статистиці, сьогодні вища, ніж у 1990 році. Тоді в УРСР вона становила 248,4 карбованця. Найвищим у 2007 році її розмір був у липні - 1 421 гривня. Щоправда, на ці гроші можна купити менше вареної ковбаси, м'яса, риби чи кисломолочних продуктів, бо левову частку родинного доходу поглинають житлово-комунальні послуги.

Звісно, це ретроспективне порівняння доходів і видатків є нічим іншим, як спробою спонукати до переоцінки певних уявлень. Так, за часів СРСР житло багато хто отримав безкоштовно - тепер його можна тільки купити. Гонорари лікарів, порівняно із сьогоднішніми, тоді були просто смішними, а от платної освіти не було взагалі. Крім того, останніми роками з'явилися речі, для радянського громадянина просто фантастичні: персональні ноутбуки, мобільні телефони, не кажучи вже про власний автомобіль іноземної марки. Наприклад, "Волга" в експортному виконанні 1990 року коштувала 8,5 тис. карбованців, нині її за якихось 25 тис. гривень ніхто брати не хоче.

А якщо порівняти через курс долара?

На перший погляд, американська валюта - оптимальний інструмент для розрахункового аналізу купівельної вартості грошей. Однак це не так. Навіть зараз, коли у населення на руках майже 50 млрд доларів, його курс до гривні вільний тільки відносно, не кажучи вже про 1990 рік. У часи планової економіки ціну долара встановлювали директивними рішеннями, а перед розпадом СРСР із ним взагалі коїлося щось неймовірне.

Так, у листопаді 1990 року указом Михайла Горбачова було запроваджено комерційний курс, який становив 1,80 карбованця за 1 долар США. А вже у березні 1991-го офіційний курс американської валюти для обмінних операцій всередині країни дорівнював 55,60 карбованця. Із запровадженням в Україні національної валюти, тобто на початку вересня 1996 року, офіційно долар обмінювали по 1,76 гривні. Із травня 2005 року і до сьогодні він залишається "замороженим" на рівні 5,05 грн/1 $. За таких обставин будь-які розрахунки реальної купівельної спроможності небіжчика-карбованця не матимуть жодного сенсу.

Однак факт залишається фактом: реальні зарплати українців у 2000 році були меншими за рівень 1990 року в 3,54 раза. Зараз вони паритетні. За умови збереження нинішніх темпів їхнього зростання, дедалі більше колишніх радянських громадян погоджуватиметься, що за часів СРСР їм жилося таки гірше.

Коментар

Володимир ТАРАСЕНКО, доктор економічних наук, керівник Центру визначень економічного потенціалу Західної України:

- Відповісти на питання, як було пораховано курс гривні до радянського карбованця, можуть тільки експерти того уряду, який подавав відповідну пропозицію на затвердження Верховної Ради. Всі фахівці, до яких я звертався, неофіційно заявляють: спікер Олександр Мороз 1996 року заклав у один із законів повернення вкладів власне за таким курсом.

На мою думку, який би уряд у нас не брався за повернення населенню знецінених вкладів, це популізм, піар-хід тієї чи іншої політичної команди. Перебуваючи при владі, в очах вибоців вона стає ніби кращою від попередньої. Насправді ж відбувається перетягування голосів електорату на свій бік. Для наступних виборів.

Роман ДИГАС