Андрій КОТЕЛЬНИК: "Собі бажаю нарешті стати чемпіоном світу"
Для найвідомішого львівського боксера Андрія Котельника останні дні старого року і зустріч Нового - завжди особливі. По-перше, саме на цей час припадає, зазвичай, відпустка, яку він може провести вдома. По-друге, 29 грудня - його день народження. А по-третє, Новий рік він традиційно зустрічає зі своїми друзями-боксерами, й це завжди відбувається яскраво, де б не збиралися колеги по рингу. Цього року все могло бути інакше - у ЗМІ з'явилася інформація, що 19 січня Котельник мав провести бій за звання чемпіона світу. Втім, в інтерв'ю "УіЧ" боксер розставив усі крапки над "і".
"Чекаю на дорогі подарунки"
- Як плануєте святкувати день народження?
- Зберу близьких, друзів. Я вже замовив ресторан - буде, думаю, приблизно з 50 гостей. Приїдуть мої друзі Сергій Дзінзірук та Олександр Димитренко.
- Подарунки вже замовили?
- Великий подарунок я зробив сам собі - недавно купив новий автомобіль "Мазда CX-7".
- У Вас і раніше, якщо не помиляюся, була "Мазда". Залишаєтеся вірним цій марці?
- Так виходить. Насправді я активно співпрацюю з фірмою "Гелікон", яка продає ці автомобілі у Львові, - вона допомагає моєму фонду організовувати й проводити боксерські та футбольні турніри. Тож я, так би мовити, із солідарності та вдячності їжджу на їхніх автомобілях. Хоча "Мазда-6", яку я мав донедавна, мені не дуже сподобалася. Тож, коли купував "CX-7", мав певні застереження. Але ця машина справді хороше.
- А в Німеччині ще якесь авто маєте?
- Мав "Мерседес", але я його продав. Тож зараз у мене є тільки ця "Мазда".
- Який найпам'ятніший подарунок Ви отримували на день народження?
- Складно щось виокремити, адже днів народжень було багато, подарунків - також (сміється, - А.Б.). А найцінніший подарунок у житті мені зробила дружина, подарувавши доньку Вікторію.
- Якби хтось прийшов і подарував Вам чемпіонський пояс...
- Я, мабуть, його б не прийняв. Адже пояси потрібно не отримувати в подарунок, а здобувати в боротьбі. Саме це я хочу зробити.
- Кажуть, що 30 років - етапний період для чоловіка. Ви відчуваєте наближення цієї дати, щось змінюється?
- Чесно кажучи, не вірю, що оце стану тридцятилітнім, бо почуваюся на двадцять! Час дуже швидко летить. Здається, що недавно святкував 22-річчя, коли приїхав з Олімпіади в Сіднеї - а тут вже 30! Час збігає просто шалено.
"Підколоти" один одного - святе
- Цього року Ви запрошуєте своїх друзів-боксерів до Львова на Новий рік. Як і де святкуватимете?
- Сам Новий рік будемо зустрічати у львівському ресторані "Занзібар", буде шоу-програма, 1 січня підемо в сауну. А далі - хто куди, всі роз'їдуться по горах. На святкування Нового року після моїх уродин залишаться Дзінзірук та Димитренко, а от Володимира Сидоренка, на жаль, не буде - він готується до бою, який має відбутися 10 січня.
- Скільки років Ви разом святкуєте Новий рік?
- Точно не пригадаю, але сім літ - найменше. Це стало нашою традицією - щоразу зустрічати Новий рік в іншому місті, з якого походить хтось із нас.
- Можливо, є ще інші традиції - якось жартуєте, якісь капості робите у новорічну ніч?
- Без жартівливих капостей не обходиться. Інакше це були б не ми! Когось "підколоти", пожартувати, згадати "незлим тихим словом" - це святе.
- Чи прийнято якось підсміюватися над тим, хто програв бій, згадувати про це?
- Ні, це занадто болюче питання для кожного боксера, щоби на цю тему жартувати. Та й, на щастя, кожен із тих, хто буде на Новому році, останнім часом нічого не програвав. Дай, Боже, щоби не програвав ніколи.
- Який Новий рік найбільше запам'ятався?
- Думаю, таким стане цьогорічне святкування - адже це мій ювілей, та й нарешті в нашому місті зберемося. Хоча кожен Новий рік - особливий, чимось та й запам'ятовується приємним.
- Багато українців їдуть святкувати за кордон, а ви - навпаки, додому...
- Цього року мені гріх бути десь поза Львовом. Хочеться якнайбільше бувати вдома. Зрештою, ті люди, які живуть в Україні, хочуть для розмаїття поїхати закордон. У мене ж і моїх друзів-боксерів інше життя - перебуваємо переважно за кордоном, тому хочемо бодай на свята опинитися вдома.
- А на Різдво це вдається?
- Не завжди. Не певен, чи цього року буду в цей час удома. Можливо, вже 3-4 січня доведеться їхати в Німеччину. Для мене Різдво - це суто сімейне свято, на яке збираються лише найближчі.
- Можете порівняти німецькі та українські різдвяні традиції?
- Різниця є. Це зовсім інші традиції. Принаймні, для мене - це різні речі. Їхнє Різдво, мабуть, розумієш, коли там народився. Хоча я в Німеччині живу вже досить довго, але цього ще не розумію. У них Різдво вважається дуже великим святом. Однак у гості ходити не прийнято, німці зустрічаються з друзями у місті й там продовжують святкування. Також роблять одні одним подарунки. Щоправда, останні три-чотири року я на католицьке Різдво - завжди в Україні.
"Чемпіонський бій проведу в лютому-березні"
- Як оціните рік, що минув, для себе та своїх колег-боксерів?
- Хотілося б, щоби він склався краще. Бо куди це годиться: Дзінзірук один поєдинок провів, я - два: один титульний, один звичайний? Хотілося б, щоби 2008 рік був кращим за попередній. Я сподіваюся, звісно, що нарешті виграю титул чемпіона світу і привезу цей пас до Львова.
- Була інформація, що чемпіонський бій мав відбутися вже 19 січня, але Ви відмовилися його проводити...
- Я ні від чого не відмовлявся - інформацію про поєдинок поширили деякі журналісти, взявши її з Інтернету. Я не міг ні від чого відмовлятися, бо це не була офіційна інформація - ні тренер, ані менеджери не зв'язувалися зі мною і не обговорювали можливість проведення бою 19 січня. Тож це просто "качка", яку запустила преса.
- То коли, в такому випадку, можливий чемпіонський бій?
- Думаю, в кінці лютого або на початку березня. Суперником буде англієць Гевін Різ, боксерські здібності якого я, чесно кажучи, не переоцінював би. На мою думку, він випадковий чемпіон, й у наступному бої я спробую це довести. Мої промоутери обіцяють, що бій відбудеться в Німеччині. А як воно буде - побачимо.
- Часу, що залишився, вистачить на підготовку?
- Я вже почав готуватися, тому, звісно, вистачить. Я бігаю крос, граю у футбол, займаюся в тренувальному залі. Одне слово, йде процес загальної фізичної підготовки.
- Ходять чутки, що під час гри у футбол Ви травмувалися?
- Це було давно. Під час одного з тренувальних зборів я справді зазнав травми, граючи у футбол. Та про це навіть згадувати не хочу, так було прикро. Та й з того часу минуло вже сім років.
- І спину, начебто, недавно потягнули - знову ж таки, на футболі...
- Спину я справді лише потягнув - це стара травма, яка час від часу нагадує про себе. Але нічого страшного немає, це не заважає мені готуватися до бою.
- Що б Ви побажали собі та всім на 2008 рік?
- Собі передусім бажаю здоров'я та щоби моя сім'я була здоровою. Також хотів би наступного року нарешті здійснити свою мрію і стати чемпіоном світу. А всім хочу побажати здоров'я, терпіння і віри у те, що життя зміниться на краще. На це залишається хіба сподіватися, судячи з того, що відбувається у нашій державі. Саму тому і бажаю терпіння та втілення у життя всіх мрій. Адже кожна людина про щось мріє - тож нехай ці мрії здійсняться і наступний рік буде кращим, ніж попередній!
Андрій БОЙКО
Довідка
Андрій Котельник народився 29 грудня 1977 року у Львові. Вихованець заслуженого тренера України Дмитра Сосновського. На любительському рингу провів 150 боїв, із яких переміг у 135. Срібний призер Олімпійських ігор 2000 року (Сідней, Австралія). Переможець Кубка Європи 1999 року (Львів, Україна). Переможець першості Європи серед юніорів 1995 року (Шіофок, Угорщина). 5-разовий чемпіон України.
15 листопада 2000 року підписав перший професіональний контракт із німецьким клубом "Universum Box-Promotions" (Гамбурґ). Дебютував на професіональному ринзі 16 грудня 2000 року в Ессені у поєдинку проти Петера Феєра (Словаччина). Цей бій закінчився перемогою Андрія технічним нокаутом уже в першому раунді. На професійному ринзі Котельник провів 31 поєдинок: 28 перемог (12 нокаутом), 2 поразки, 1 нічия.
Загалом Андрій Котельник шість разів відстоював пояс Інтерконтинентального чемпіона світу WBA та двічі - пояс чемпіона WBO Asia Pacific. Нині Котельник - № 1 у рейтингу WBA (є офіційним претендентом на титул), № 3 - у рейтингу WBO, № 8 - у рейтингу IBF. Також Андрій посідає першу позицію в рейтингу EBU.
Андрій Котельник заснував благодійний фонд, який проводить уже традиційні юнацькі всеукраїнські турніри, організовує тренувальні збори для перспективних боксерів, допомагає юним талантам.
