Чужий серед своїх?
Українська баскетбольна збірна отримала відомого у Європі тренера
Після того, як національна чоловіча збірна України з баскетболу ледь не покинула елітну європейську групу, стало зрозуміло, що час кардинальних змін у нашому баскетболі (принаймні? на рівні головної команди країни) настав. Відтак не дивно, що на останньому засіданні президії Федерації баскетболу України прийняли якщо не революційне, то доволі сміливе і, як видається, прогресивне рішення про призначення нового головного тренера збірної.
Португальський подвиг
Ним став Валентин Мельничук. Парадокс у тому, що не лише чимало вболівальників, які цікавляться українським баскетболом і не вельми приділяють увагу європейському, а й переважна більшість гравців української Суперліги про цього фахівця не знають нічого. А пан Мельничук - таки відомий фахівець і справді - з України. От тільки до цього часу з його баскетбольних талантів користали португальці.
Валентин Мельничук усе ще очолює (термін контракту ще не закінчився) національну збірну Португалії, яка цьогоріч уперше з 1951 року (!) потрапила на чемпіонат Європи. Це стало сенсацією для баскетбольної Європи. Однак на цьому Мельничук не зупинився і вивів команду в другий раунд європейської першості, а у підсумку португальці посіли дев'яте місце. Це велике досягнення, оскільки баскетбол у Португалії не є популярним, а у складі збірної грають переважно представники другої ліги чемпіонату Іспанії.
Заслуги українця португальці оцінили достойно. Одна з провідних місцевих газет у своєрідному рейтингу людей, які внесли "Найсуттєвіший вклад в імідж держави", поставила Валентина Мельничука на друге місце - відразу після прем'єр-міністра Португалії Жозе Сократеша.
Українська перспектива
Що ж, тепер талант Мельничука працюватиме на Україну. Спрогнозувати, що тут він досягне таких успіхів, як у Португалії, важко через низку факторів. По-перше, Україна у баскетбольному плані, незважаючи на недавні результати, куди розвиненіша за Португалію, тож лише вихід на чемпіонат Європи - це хіба завдання-мінімум для тренера. Також суттєвою перепоною для Мельничука стане те, що він майже п'ятнадцять років перебував поза українським баскетболом (живе у Португалії ще з 1993 року). Тому навряд чи новий головний тренер збірної достатньо володіє інформацією про те, яким є сучасний український баскетбол. Ну і, врешті-решт, заслуги зі збірною Португалії - це добре, однак треба ще вплинути на самих баскетболістів, які Валентина Мельничука не знають, а отже, великим авторитетом він для них не є (принаймні, поки що).
Допомогти у збірній Валентинові Мельничуку міг би його тезка Валентин Берестнєв, який останнім часом працював із командою як виконувач обов'язків і був конкурентом "українського португальця" у боротьбі за посаду головного тренера. Власне Мельничук та Федерація баскетболу України і запропонувала Берестнєву стати помічником головного тренера у збірній. Однак поки що на цю пропозицію він відповіді не дав. Втім, схоже, тандему двох Валентинів у збірній ми не побачимо, адже ще до виборів головного тренера Берестнєв сказав: "Нічого не маю проти Валентина Мельничука, але особисто я після п'ятдесятки (Мельничукові вже 67, - А.Б.) у збірну не прагнув би. У мене з ним добрі стосунки, але помічником до Мельничука я не піду. Пора втілювати у життя власні ідеї".
Коментар
Олександр ВОЛКОВ, президент Федерації баскетболу України:
- Те, що Валентин Мельничук довго був поза українським баскетболом, вважаю не проблемою, а перевагою. Усе почнеться з чистої сторінки, в нього немає тут попередніх взаємин чи то з гравцями, чи тренерами, тому він зможе працювати об'єктивно. А його авторитет як тренера серед гравців -- безумовний. Адже вони, професіонали, прекрасно розуміють, що означає посісти дев'яте місце на чемпіонаті Європи з командою Португалії. Дуже сподіваюся, що Валентин Берестнєв таки погодиться працювати асистентом Мельничука. Ми зробимо все для цього, бо, вважаю, у них вийшов би дуже сильний дует. Та й самому Берестнєву ця робота пішла б на користь. Та якщо він все ж відмовиться, разом із Валентином Мельничуком шукатимемо іншого гідного помічника.
Андрій БОЙКО


