Срібний призер чемпіонату України з гандболу львівська "Галичанка" цьогоріч уперше потрапила до стадії 1\8 фіналу Кубка ЄГФ, де зустрінеться з норвезькою командою "Byasen HB Elite". На попередньому етапі "галичанки" не без труднощів здолали білоруський "БНТУ-Бєлаз". Саме зі спогадів про ці матчі й розпочалася розмова кореспондента "УіЧ" з головним тренером "Галичанки" Валерією Тищенко.
Гравцям бракує досвіду
- Матчі з білорусками далися несподівано важко. Що було причиною: недооцінка суперника чи білоруски виявилися сильнішими, ніж ви сподівалися?
- Можу сказати точно, що від тренерського штабу жодної недооцінки не було. Налаштовували дівчат на серйозну боротьбу. Але у нас є гравці з Білорусі, і коли вони в роздягальні кажуть, що це цілком прохідна команда, що ми у них виграємо щонайменше з різницею у десять м'ячів, тоді гандболістки відповідно ставляться до поєдинків. А ще нашим гравцям бракує досвіду. У другій грі з "Бєлазом" після першого тайму ми вигравали п'ять м'ячів, у роздягальні я сказала дівчатам, що потрібно заспокоїтися, адже, враховуючи результат першого матчу, у нас перевага у вісім м'ячів. Але гандболістки не прислухалися до нас і стрімголов побігли вперед, за що ледь не поплатилися. З іншого боку, якщо ігор високого рівня буде більше, тоді з'явиться досвід, і гравці самі розумітимуть, як діяти в тій чи іншій ситуації, відповідатимуть за кожну передачу і кожен кидок.
- Цього року "Галичанка" має більше шансів на "золото" чемпіонату України, ніж минулого?
- Скажу так: гравці запорізького "Мотора" стали на рік старшими, а ми - на рік досвідченішими. Дуже добре, що ми зіграємо взимку низку товариських турнірів із сильними суперниками. Непогано, що поєдинки з тим же "Бєлазом" виявилися такими напруженими. Тож сподіваюся, що тепер у нас більше шансів перемогти у чемпіонаті "Мотор". Принаймні, психологічно дівчата позбулися комплексу, тепер для них не має значення, проти кого виходити на матч.
Добрі діти й брудні речі
- Зустрічі з "Мотором" мають для Вас принципове значення, адже Ви - уродженка Запоріжжя?
- Для мене це було принциповим хіба тоді, коли як гравець я перейшла у "Спартак". Але то давно минуло, і зустрічі з "Мотором" для мене важливі лише у сенсі боротьби за золоті медалі чемпіонату України. А принциповими з особистих мотивів є поєдинки з криворізьким "Стартом" - і не лише для мене, а й для дівчат. Адже цю команду створив Григорій Савчук, колишній президент "Галичанки", який зі скандалом покинув клуб.
- Чи не виходить ця принциповість за спортивні межі - наприклад, чи немає проявів грубощів на майданчику з боку Ваших дівчат до гандболісток "СМАРТу" і навпаки?
- Ні, такого немає. Але коли помічаю, що дівчата в матчах із цим суперником занадто активні чи збуджені, ризикують отримати червоні картки, то я їх замінюю на деякий час, заспокоюю. Тоді вони виходять і грають спокійніше. Ви ж розумієте, що це насправді гра не з дівчатами, які виступають у тій команді, а з колишнім президентом "Галичанки". Бо Григорій Сачук продовжує свої "ігри" з дівчатами, телефонує, пропонує якісь брудні речі. Найнеприємніше, що таким чином він калічить душі дітей. А це справді ще діти! Зараз мені дуже шкода дівчат, які пішли з команди - а покинули вони нас через нього. Я їх знаю, бо вони грають у молодіжній збірній - добрі діти, але потрапили під його вплив.
- Тобто Григорій Савчук переманив їх до себе?
- Саме так. Але це робити теж можна по-різному. Коли переманюють просто кращими умовами чи перспективою - це одне, а коли чимось іншим - то це набагато гірше...
Жінки - як погода. І гандболістки теж
- У "Галичанці" зараз львівських дівчат немає, всі приїжджі. Які перспективи у львівського гандболу, коли можна буде говорити, що "Галичанка" - цілковито львівська команда?
- Коли ми минулого року почали їздити районами Львівщини, то мене здивувало, що тут є стільки гандбольних шкіл: й у Жидачеві, й у Кам'янці-Бузькій, і в Яворові, й у Великому Любіні. Багато змагань проводиться. Неодноразово їздили на ці турніри, дарували то форму, то кросівки, то м'ячі - як могли підтримували регіон і набирали юних гандболісток у спортінтернат. Коли фахівці побачили цих дівчат на всеукраїнських змаганнях в Броварах, то були шоковані - вони не очікували такого рівня. Сказали, що серед дівчат цього віку Львів - найкращий.
- Тоді коли ці дівчата зможуть підсилити "Галичанку"?
- До другої команди, можливо, вже наступного року залучимо кількох гравців. Що ж до першої, то, мабуть, доведеться зачекати ще років зо три.
- У Вас немає бажання попрацювати за кордоном?
- У мене такі пропозиції є постійно. Зокрема, пропонували роботу в тому ж "Бєлазі". Причім гарантують добрі умови, які не порівняти з тими, що мають тренери в Україні.
- Тоді що утримує у Львові?
- Чесно кажучи, маю перед гравцями та перед їхніми батьками певний обов'язок. Самій цікаво спостерігати за ними, бачачи в них свій розвиток як тренера. Переконана, що через два роки ці дівчата себе покажуть у всій красі.
- Ваш батько працює у чоловічій команді "ЗТР". Як гадаєте, ви могли б працювати з гандболістами?
- З хлопцями легше працювати, ніж із дівчатами. Йому сказав - він зробив. А дівчата емоційні. У них поганий настрій - і все. А причинами цього може бути що завгодно: то не з тієї ноги встала, то хлопець не зателефонував, то в інституті проблеми, то просто ступила в болото. Дівчат важко на тренуванні налаштувати на робочий настрій. Зрештою, самі знаєте, якими є жінки. Як погода - так і ми...
Андрій БОЙКО
Додати відгук