Хто стане третім зайвим?
"Динамо" вже не може втримати все сміття у власній хаті, тому слід очікувати або кардинальних змін, або повного занепаду клубу
У "монархії" Суркісів - київському "Динамо" - не все гаразд. Це очевидно навіть для дитини, яка не вельми цікавиться футболом. І серія поразок у Лізі чемпіонів, і вкрай невпевнена гра у чемпіонаті України - це лише один бік медалі.
Зрештою, до невдач "Динамо" у єврокубках нам не звикати. Ще одним непривабливим фактором є внутрішні конфлікти у команді, які, можливо, і були раніше, однак нечасто "випливали" на поверхню. А тепер мало не кожне інтерв'ю когось із гравців, тренерів чи керівництва клубу не обходиться без того, щоби не звинуватити когось іншого у провалах "Динамо". Мабуть, найнесподіваніше було почути критику від Сергія Реброва.
Адже це людина з досвідом, яка не один рік провела у динамівському клубі, а тому добре всі писані й неписані тамтешні правила. Якщо вже і Ребров не стримався, то це може свідчити лише про те, що таки накипіло. Накипіло, звісно, у всіх, однак Сергій - не дитина, щоби лише споглядати за станом справ у команді ще й "ковтати" образи на свою адресу. Врешті-решт, саме Ребров наразі є капітаном "Динамо". Та й навряд чи почав би Сергій кидати критичні стріли на адресу новопризначеного наставника команди Йожефа Сабо, якби не почув від нього звинувачення на свою адресу після невдалої гри. Тому Ребров і висловив усе, що накипіло. Мовляв, нехай мені той же Сабо скаже, що я роблю не так і як це виправити, а також додав: "Зараз мені здається, що в мене ніхто не вірить. Всі думають, що я, а також Ващук, Белькевич та інші гравці, старші тридцяти, вже нічим не зможуть допомогти команді".
Тож визначальним є те, що новий керманич команди (думаю, у цьому випадку трактування правильне) просто не вірить у тих людей, з якими пов'язані найбільші успіхи "Динамо" у новітній історії. А відтак одразу пригадалося вже досить давнє інтерв'ю Андрія Гусіна, в якому футболіст відкрито говорив, що єдиною людиною, з якою він не вітається у "Динамо", є Сабо, а також видав ще кілька малоприємних епітетів на адресу нинішнього головного тренера. А Гусін, до речі, - з того ж покоління, яким "поза тридцять".
Відтак, схоже, небезпідставними є розмови про те, що ветерани "Динамо" після кількох невдалих спроб уже просто не сприймають Сабо як тренера, а відтак "запудрити" мізки він може хіба молодим гравцям та деяким легіонерам.
Однак і з молоддю не все просто. Ось нещодавно Олександр Алієв в одному з інтерв'ю назвав Сабо дволикою людиною, яка не дає йому шансу розкритися як гравцеві. Зрештою, де ж молодий і перспективний угорець Фаркош, якого Сабо інакше як другим Мессі й не називав, мало не за ручку привівши його у "Динамо"?
Та перелічені моменти - це лише явний конфлікт за лінією "Сабо - деякі гравці" (хоча його наявність активно заперечує Ігор Суркіс).Однак, схоже, що ним внутрішні біди "Динамо" не обмежуються. Адже тепер часто можна почути закиди окремих футболістів щодо дій інших, чого раніше навіть уявити собі не можна було. Усе йде до того, що цієї зими на "Динамо" очікує потужна "синьо-біла революція". Очевидно, насамперед це зміна тренера (хоча хто з відомих фахівців захоче прийти у таке "Динамо"?) Однак варто сподіватися і відходу низки футболістів. Той же Ребров, найімовірніше, опиниться у київському "Асеналі", Алієв заявив, що взагалі поїде з України. Що буде з іншими гравцями, залежить від того, хто буде тренером.
Але те, що в одній команді дуже важко вжитися ветеранам, які вимагають до себе шанобливого ставлення, однак натомість мало що можуть дати рідному клубові, легіонерам, які хочуть величезних грошей, а грають навіть не на половину з них, і молодим футболістам, яким так ніхто і не дав шансу розкритися - очевидно. Тож якась із вищеназваних груп має виконати роль "третьої зайвої". Та це лише у тому випадку, якщо новий тренер (не з "динамівського" середовища) справді прийде й отримає "карт-бланш" від президента клубу. Якщо ж ні, то "Динамо" і надалі варитиметься у власному болоті, з котрого час від часу визиратимуть голови футболістів, заяви яких матимуть не більший результат, аніж волання самотнього в пустелі.
Андрій БОЙКО
