"Я починала бізнес як... реалізатор у своєї кращої колежанки"

Власниця трьох магазинів взуття Лілія Яцик разом з чоловіком іноді навіть готують клієнтам каву

Вона закінчила консерваторію з червоним дипломом. Диригент, піаніст, педагог. Викладала у школі, а також у Лісотехнічному університеті, у театрі естрадних мініатюр. Артистичне життя, гастролі... Але у період перебудови "золота молодь" з вищою музичною освітою мусила думати не про творчість, а про те, як вижити...

"Не було за що молока купити..."

Ми спілкуємося з пані Лілією Яцик у її крамниці. Саме сьогодні привезли нову колекцію фірмового взуття сезону 2007-2008. Тож вони обоє з чоловіком Орестом розпаковують великі коробки з товаром. Замшеві чобітки, лаковані черевички - усе від офіційного дилера найвідоміших взуттєвих фірм, ексклюзивного представника в Україні популярних брендів. Тут тільки ексклюзивні моделі, зокрема відомої фірми "Ellenka".

Сьогодні у пані Лілії три крамниці взуття - у торгових центрах "Новинка" і "Пасаж" на території ТВК "Південний". А починалось усе надто прозаїчно, якщо не сказати банально. Для маленького синочка подружжя навіть не мало за що купити молока. Так, то був складний період - початок 90-х. Молода мама пішла торгувати реалізатором до своєї найкращої подруги (а за сумісництвом куми) у її магазин. Колежанка, щоправда, розраховувалась наприкінці місяця дещо вищою сумою, ніж годилося б платити звичайному продавцеві. І от одного разу вона сказала Лілі, мовляв, голову маєш на плечах, час розпочинати власну справу.

Поки ми бесідуємо, до крамниці заходять панянки приміряти чобітки. Крутяться перед дзеркалом, радяться одна з одною, вагаються: купувати чи не купувати... Мені пані Ліля пропонує каву. Каже, що іноді й клієнтам готує запашний напій. Адже (чому б і ні?) по-різному буває: наприклад, жінка довго приміряє різні пари взуття, а її чоловік уже втомлюється чекати, от йому і таланить на філіжанку кави.

"У нас спершу був лише стіл у торговому ряду щойно створеного "Південного", - розповідає бізнес-леді. - Потім ми купили будку. А відтак належало придбати магазин у торговому центрі. Ми спочатку відмовились, далі мерзнучи мало не на вулиці. Однак згодом все-таки вирішили, що це того не варте. Тим паче, потенційним покупцям не дуже хотілося приглядатися до товару на холоді. Наше якісне взуття вимагало і відповідної культури обслуговування. Тож ми вирішили: магазин, то магазин. Тоді Петро Іванович Писарчук дав нам дозвіл на прибудову. І, знаєте, відтоді бізнес стрімко почав розвиватися..."

Хто останнім йде з ринку?

Клієнтками взуттєвих магазинів пані Яцик є представниці прекрасної статі різних вікових категорій. Притому деякі з них є справді постійними клієнтами, адже навідуються сюди упродовж багатьох років.

"Ми, продаючи взуття, до коробки неодмінно кладемо гарантійний талон, - продовжує оповідь підприємець. - Так що людина може бути впевнена про те, що їй не підсунули підробку чи погану якість".

Запитуємо у нашої героїні (оскільки вона як-не-як фахівець у цих питаннях), що ж модне сьогодні. Отже, на ринку домінують лак і замша. Шкіра, звісно, залишається класикою. Актуальним також у цьому сезоні буде поєднання замші з лаком. Носки - гострі і круглі. Підбори різноманітні - від тонких шпильок до грубих широких. Колористика: бордо, чорний, темно-коричневий, фіолетовий (ще з весни) і червоний.

"У чому таємниця успіху, чим завдячуєте процвітанню бізнесу?" - запитую. Чоловік та дружина відповідають в унісон: праця і ще раз праця. "Ми чи не найпізніше йдемо з ринку, -- кажуть мої співрозмовники. - Завжди є ще дещо, до чого слід придивитись, що варто поправити, ще раз переглянути. Крім того, ставлення до клієнтів повинно бути людським. Тобто завойовувати своїх покупців потрібно не тільки гарним асортиментом, а й ставленням".

"І не треба бути скупим, - додає пані Лілія. - Якщо людині не вистачає якихось 10-20 гривень до повної вартості товару, то треба знизити ціну. Ти не збіднієш, і людині приємно. А потім усе віддасться сторицею. Це правда!"

Наталка КИСІЛЬ