Плата за борг

"Вадим казав, що потерпілого треба вбити, щоби така тварина не ходила по землі, - зізнався затриманий. - Я заперечив, але продовжував бити його далі"

53-річний львів'янин Василь К. своїм життям розплатився за борги. Його убили за тисячу чотириста гривень, які він не зміг повернути. Це настільки розлютило нападників, що вони катували Василя впродовж кількох годин, а коли стало сутеніти, вивели напівпритомного чоловіка у паркову зону і прив'язали до дерева.

"Згорів, як свічка"

Тіло потерпілого приблизно о десятій годині вечора випадково знайшли два хлопці. Вигулюючи у парку собак, вони помітили, що біля дерева у незвичній позі сидить чоловік. Юнаки наблизилися, посвітили ліхтариком і вжахнулися - чоловік був лише в білизні і не дихав, а його обличчя виглядало як суцільне криваве місиво.

Оперативно-розшукова група, яка приїхала на місце події, встановила особу потерпілого. Ним вився безробітний Василь К. Знайомі та родичі загиблого розповіли правоохоронцям, що до 1997 року Василь був звичайним українським чиновником - працював на керівних посадах, мав дружину, двох дітей та невеличкий власний будиночок. Життя чоловіка радикально змінилося, коли він розпочав власний бізнес. Наприкінці 1997 році Василь створив торгівельну фірму. Згодом маленьке підприємство стало на ноги - у його директора з'являються чималі гроші, була і перспектива розширення. На радощах підприємець почав випивати.

Спочатку пив після вдало проведених бізнесових операцій. Проте з часом для тостів ставало все більше і більше нагод. І як результат - оковита довела Василя до білої гарячки та лікування від алкоголізму в диспансері. Втомившись від постійних чаркувань чоловіка, дружина подала на розлучення. Від Василя відходять бізнесові партнери, відвертаються товариші, за якийсь час його фірма взагалі зникає з ринку.

- Василь був доброю людиною, - пояснює сусідка загиблого. - Але та горілка його геть згубила. Була людина - і немає. Згорів, немов свічка. Через алкоголь і жінка від нього пішла, і бізнес втратив. Він навіть речі з дому продав, щоби погуляти. Щодня ми бачили його п'яним.

Боргова яма

Єдиним заробітком колись шанованого чиновника та успішного підприємця, за словами знайомих потерпілого, були випадкові роботи на ринку. Якщо ж йому дуже хотілося випити, а в кишенях свистів вітер - позичав, де тільки міг.

Останнім, хто відкрив "кредитну лінію" для колишнього підприємця, як встановили правоохоронці, був пенсіонер Вадим Титарчук.

- Кілька років тому я продав свою квартиру в престижному районі Львова і переселився в інше помешкання, - розповів Татарчук слідчому. - Тут заприятелював з Василем. Якось він попросив мене позичити 400 гривень. Навіть розписку написав. Потім знову прийшов. Каже: "Дай ще тисячу". Обіцяв продати запчастини до машини, які в нього залишилися, і повернути борги. Я повірив. Але він і не збирався розраховуватися зі мною. Коли я прийшов порадитися до його колишньої дружини та батька, ті мене висміяли. Мовляв, сам винен, знайшов, із ким зв'язуватися. Я живу на пенсію. Грошей завжди бракує. Яким чином відібрати борг, не знав.

Катівня у квартирі кредитора

Спосіб, як повернути борг, Вадим Татарчук знайшов. В одному з барів він познайомився із 29-річним Сергієм Поталенком, мешканцем Тернопільської області. До Львова чоловік приїхав у гості до свого товариша, з яким колись відбував покарання у виправній установі. Нові знайомі швидко знайшли спільну мову. Сергій пообіцяв допомогти Вадимові повернути гроші, за цю послугу від пенсіонера зажадав 100 доларів.

Згідно з матеріалами кримінальної справи, Поталенко та Татарчук улітку кілька разів навідувалися до боржника. Василь, як міг, відтягував час.

- У перших числах вересня ми зустріли К., коли він виходив із дому, - заявив під час допиту Сергій. - Татарчук був агресивно налаштований. Купив горілку і сказав, щоби боржник ішов до нього додому. В кімнаті ми накрили стіл. Випили. Тоді Вадим запитав про гроші й наказав Василеві роздягнутися. Для чого роздягнутися? Бо побоювався, що той може втекти, а голий ніде не подінеться. Для надійності ми навіть прив'язали боржника шнурком до крісла. Потім всі троє випили. А як закінчилася горілка, я вийшов у магазин.

Коли Сергій повернувся додому, то побачив несподівану картину - розлючений Вадим з усієї сили лупив палицею зв'язаного Василя. На столі лежали дві боргові розписки. Спершу Сергій спробував заспокоїти свого старшого товариша, але потім і сам став завдавати удари.

- Ми були п'яні, - стверджував Поталенко. - Вадим казав, що боржника треба вбити, щоби така тварина не ходила по землі. Я заперечив, проте продовжував бити потерпілого.

Знущання у парку

Катування тривало кілька годин. А коли почало сутеніти, чоловіки вивели знесиленого потерпілого на вулицю й повели у бік гаражів. Там у парку вони прив'язали Василя до дерева і пішли далі частуватися. Згодом Сергій вийшов провідати потерпілого. Він навіть розв'язав його і пробував підвести, але жертва вже не могла йти.

Працівникам міліції не довелося довго розплутувати цей злочин. Одного зі злочинців, Титарчука, вони затримала через кілька днів після смерті Василя К. Підозрюваний спочатку заперечував свою провину. А от Поталенка правоохоронцям довелося шукати довше. Відчувши небезпеку, Сергій наступного ж дня після вбивства втік зі Львова. На "попутках" він добрався до Києва, там зустрів свого земляка і разом із ним пограбував кафе. А коли злодії поверталися до Тернополя, у поїзді їх і затримали міліціонери. Правоохоронцям видалася дивною поведінка двох хлопців, які роздавали всім подорожнім цукерки й пригощали дорогим коньяком.

Личаківський районний суд Львова за завдання тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого, Титарчука засудив до шести років, а Поталенка - до семи років позбавлення волі.

Євген ЛАДИЖЕНСЬКИЙ