Книгомани проти інтернету
Хто ж став найкращим юним читачем України?
Учасниками фіналу Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач України - 2008" стали 90 школярів. Не густо! Їх могло бути набагато більше, та, на жаль, позмагатися в знанні української та зарубіжної літератури зголосилися лише 140 тисяч шести- і семикласників (саме на них було розраховано проект). А це десять відсотків від загальної кількості учнів цього віку в Україні. Звідки більшість книгоманів - із сіл, районів чи обласних центрів? Як заохочуватимуть в Україні дітей до читання? Чому серед улюблених авторів книголюби не називають сучасних українських письменників? Відповіді на ці запитання дав "Форум видавців - дітям".
Як наголосила координатор форуму Неля Клос, до Львова прибули по три найкращих читачі з кожної області. Третина книгоманів - з обласних міст, решта - із сіл та райцентрів. Звання "найкращого читача" діти виборювали у чотирьох турах. Зокрема, треба було назвати автора і книгу за запропонованими уривками, переказати зміст твору, визначити його жанр. Під час нагородження більшість книгоманів зізналися: до книжок їх заохочують батьки, читання ж їхнім одноліткам заміняє комп'ютер. Як правило, учні захоплюються зарубіжними класикою та сучасними авторами.
Сніжана Педан зі села Устинівка, що на Кіровоградщині, розповідає: "Мої улюблені письменники - Чарльз Діккенс, Марк Твен, Даніель Дефо. Сучасних авторів майже не читаю. Ну, хіба що Ілону Волинську і Кирила Кащєєва. Любов до книжки мені прищепила мама (вчитель етики). Може, любов до читання з'явилася в мене, бо комп'ютера вдома не маю".
Павло Стоцький з міста Овруч Житомирської області: "Під час одного з турів я читав напам'ять уривок з твору Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Інших сучасних авторів не читаю. Захоплююся "Гаррі Поттером", "Пригодами Тома Сойєра". Майже ніхто з однокласників не сидить довго за книжками, а надає перевагу комп'ютеру й телевізору. Я ж щодня витрачаю на читання години три, ще й відвідую музичну школу. У домашній бібліотеці маю понад 250 книг. Усі їх прочитав".
- На жаль, глобальна комп'ютеризація замінила дітям спілкування з книжкою. А те, що Львів на три дні перетворився у центр книголюбів, докорінно ситуації не змінить, - вважає режисер Роман Віктюк. - Бодай тому, що у галицькій столиці немає жодної дитячої книгарні. При крамницях працюють лише невеличкі відділи...
Організатори й гості форуму наголосили ще на одній проблемі: якщо для дошкільнят літератури досхочу, то для підлітків її обмаль. Окрім того, дитячих книжок в Україні друкують менше, ніж у цивілізованих країнах світу. Видавці пояснюють це тим, що держава їм не сприяє. Наразі про пільги для видавців говорити не доводиться.
- Любить дитина читати чи ні - насамперед залежить від сімейного виховання. Школа може лише допомогти учневі, - розмірковує президент "Форуму видавців" Олександра Коваль. - Що може зробити держава? Думаю, у цьому допоможе концепція програми підтримки читання (вони є в кожній цивілізованій країні). Якщо раніше Міністерство культури казало нам, що книги не належать до сфери їхніх "повноважень", то тепер воно задекларувало допомогу нашим акціям. Наступного року програму матиме й Україна, і розпочне вона працювати саме зі Львова. А те, що школярі не читають українських авторів, - очевидно. Бо сучасній українській дитячій літературі, на відміну від польської, російської чи німецької, особливо похвалитися нічим.
Валентина ШУРИН
