Інвестиції без... інвестиційного клімату

Львівщина вже котрий рік очікує на фінансове диво, а його все немає

Непривабливі умови для іноземного капіталу останніми роками стали гальмом для розвитку області. Декларативна стратегія розвитку Львівщини до 2015 року не виправдовує сподівань на захмарні зарплати, робочі місця та соціальний добробут населення. Фахівці сходяться на думці, що найбільший прорахунок місцевої влади - брак умов для приваблення інвестицій в область. Про фінансове диво з-за кордону неодноразово говорив і колишній губернатор області Петро Олійник, але не виконав своїх обіцянок.

Днями т.в.о. голови Львівської ОДА Микола Кміть відверто розповів іноземним інвесторам, які працюють на Львівщині, про перспективи, реалії й "мінуси" законодавства. Зустріч інвесторів із паном Кметем організувала неурядова організація Європейська бізнес-асоціація. Варто зазначити, що із перших хвилин формат зустрічі перетворився на прохання губернатора вкладати кошти у бізнес області - буцімто ринкові умови в Україні декларують вигідні умови: кожна гривня у перспективі зросте у десятикратному розмірі. Але він, на жаль, не пояснив, яким чином Львівська ОДА подолає низку проблем, зокрема недосконалу роботу дозвільних офісів, бюрократичне питання землевідведення, ремонту мереж, в яких інвестори зацікавлені насамперед.

Депресивний регіон

За словами пана Кметя, минулого року в область було інвестовано понад 300 мільйонів доларів США, що на 50% більше, ніж за всі роки незалежності. Однак, у порівнянні з сусідніми областями, ця цифра є занадто малою, оскільки деякі регіони все ж досягли мільярдної позначки. Відтак, Львівщині не вдалося минулого року ввійти у почесну десятку інвестиційно привабливих регіонів.

Причини такого стану справ Кміть вбачає не у прорахунках місцевої влади, а у законодавчих проблемах, які необхідно врегулювати на рівні Кабміну та Верховної Ради.

"Я б вас закликав не зважати на проблеми, - запевняє пан Кміть. - Їх вирішуватимуть на рівні держави та області, а кроки до інвестування потрібно робити якнайшвидше. Проект загальнодержавного масштабу сприятиме цьому процесу: капіталізація зросте у десятикратному розмірі, незважаючи на те, на якому рівні буде проведено футбольний чемпіонат "Євро-2012".

Лідерами інвестицій на Львівщині є Німеччина, Австрія, Великобританія, Угорщина. А ось російський капітал на теренах Львівщини пасе задніх. Пасивною щодо інвестицій пан Кміть вважає також сусідню Польщу.

Як привабити іноземний капітал?

- У мене є зауваження щодо податкових нюансів, які часто-густо відлякують інвесторів, - вважає Кміть. - Задеклароване оподаткування у розмірі 25% існує лише на папері. Цей показник у компаніях, котрі працюють прозоро, невмотивовано зростає до 40%. Окрім цього, потрібно збільшувати ВВП на одного жителя Львівщини. На сьогодні він становить близько 10 тисяч гривень на одного мешканця в рік, що є одним із найнижчих в Україні. Керівники області наголошують, що 70% податків, які потрапляють до Києва, повинні залишатися в області, щоби розвивати інфраструктуру.

Єдиним шансом покращити складну ситуацію, є так званий "експеримент із навчання кваліфікованого персоналу", щоби вивчити ринок праці відповідно до суспільно-політичних змін у країні. Для цього Львівській ОДА необхідно розробити кадрові пропозиції на найближчі три роки. Відтак, губернатор закликав інвесторів пропонувати облдержадміністрації, яких саме фахівців вони потребують в області для розвитку свого бізнесу, який, у свою чергу, можна розвивати тільки завдяки розширенню виробництва та покращенню соціальної сфери.

Земля як камінь спотикання

Одна з проблем, із якою стикаються іноземні бізнесмени, - бюрократична тяганина з виділенням землі. Наприклад, упродовж останніх років інвестори налагоджують співпрацю з селянами районів, які віддають в оренду свої земельні паї. Та мешканці сіл із різних причин не довіряють інвесторам. Тим паче, що земельне законодавство чітко передбачає: сільрада на власний розсуд розпоряджається земельними ресурсами. Однак зміни у системі місцевого самоврядування та боротьба з корупцією посилить співпрацю з місцевими радами, а не облдержадміністраціями.

Друга проблема - недостатня прозорість земельних аукціонів, із якою Львівська ОДА планує боротися завдяки активнішому оприлюдненню торгів у місцевих ЗМІ. На жаль, правоохоронці наразі безсилі перед зловживаннями у сфері аукціонів та тендерів.

Найбільше питань до керівника області стосувалися створення інформаційного центру, де потенційні інвестори можуть довідатися про галузі, в які вигідно вкладати кошти. Львівська ОДА за цю роботу поки що не бралася, а офіційний сайт є недосконалим. Якщо такий центр запрацює, проблема кулуарних домовленостей бізнесменів із владою буде цілком вирішена, можливо, налагодиться й інвестиційний клімат.

Марія ДОРОТИЧ