Українська націологія: між двома війнами

Недавно побачила світ праця професора Олега Гриніва "Українська націологія: між світовими війнами. Історичні нариси" (Львів: "Світ", 2008. - 432 с.). Книга вийшла завдяки благодійній ініціативі пані Євгенії Піцюри-Швець (свого часу про неї писав тижневик "УіЧ"), яка представляє фонд, утворений на кошти самої благодійниці та її родичів - блаженної пам'яті Стефана Піцюри та Михайла Піцюри. Ще раніше у тому ж видавництві вийшли дві праці трилогії - "Українська націологія: від Другої світової війни до відродження держави" та "Українська націологія: ХІХ - початок ХХ століття", які прихильно зустріли в наукових колах.

"Державо, ти була, як поле бою..."

Ідею книги автор сконцентрував в епіграфі словами славного поета Євгена Маланюка: "Державо, ти була, як поле бою". Хто не погодиться з таким трактуванням міжвоєнного двадцятиліття, коли українське питання опинилося в центрі світової політики?

Книга розділена на дві частини. У першій теоретично осмислюються національно-визвольні змагання 1917-1921 років, які мали визначальний вплив на історію України всього ХХ століття і без котрих не дійшло би до відродження нашої держави 1991 року. У другій - націологічні дослідження поставлені на проблемно-праксеологічний і концептуальний рівні.

Перед ученим було непросте завдання - аналізувати постаті в нашій науці, яких трактують неоднозначно. Автор зазначає, що особливу цінність мають праці безпосередніх учасників національно-визвольних змагань та офіційні документи.

Про вади українського "національного комунізму"

Щодо опонентів національно-визвольних змагань О.Гринів пише відверто: "Деклараційні підходи до національних питань із боку Української РСР не дали чогось оригінального, бо її правотворчість зводилася переважно до копіювання різних державних актів РРФСР". Спроби українського "національного комунізму" більшовицька Москва розчавила в самому зародку, а два його теоретики Микола Скрипник і Микола Хвильовий наклали на себе руки. Урок для нашого покоління: комунізм в Україні не має нічого спільного з національними інтересами нашої держави.

Розчаровані Москвою

Аналізуючи період національно-визвольних змагань, автор доводить, що на його трагічні наслідки немало вплинули помилкові погляди державних очільників щодо національного питання. Деякі з них не спромоглися об'єктивно оцінити політику московських большевиків. Наприклад, В.Винниченко вважав, що "найповніше може забезпечити національне відродження нашого народу режим національно-української радянської соціалістичної влади". Лише ознайомлення з реальним становищем України під большевицьким режимом змусило його переглянути свої погляди.

Трагічно завершилося надмірне захоплення федералізмом і соціалізмом для визначного історика Михайла Грушевського. Дослідник приділяє увагу поглядам С.Петлюри, І.Мазепи, В.Липинського, Д.Дорошенка, Д.Донцова, котрі фальсифікувала офіційна пропаганда часів тоталітарного режиму.

Друга частина книги корисна не лише для пересічний читачів, а й для фахівців. Проаналізовані погляди на націю Василя Кучабського, Степана Рудницького, Юрія Липи, Володимира Старосольського, Станіслава Дністрянського, Дмитра Чижевського, Августина Волошина, Ольгерда Іполіта Бочковського та інших наших учених засвідчують намагання О.Гриніва не лише об'єктивно оцінити внесок кожного з них в українську націю, а й створити цілісне уявлення про українську націологію міжвоєнного часу. Доречно нагадати, що праці не всіх названих учених видано в незалежній Україні.

У книзі також проаналізовано програмні документи ОУН. Актуально звучить і обґрунтування засад духовного життя нації.

Ганна СКРИПНИК, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, академік НАН України